В чем смысл поста?

На пути духовного восхождения к Богу существенную помощь христианину оказывает подвиг поста. Своей целью он имеет религиозно-нравственное оздоровление души человека и, по учению Православной Церкви, является весьма ценным лекарством от духовных недугов. Сам Христос Спаситель, приготовляя Себя к великому служению человеческому роду, начал совершать Свой подвиг именно с поста. Поэтому и все те, которые желают идти по Его стопам, непременно должны полагать пост в основание своего спасительного делания. Пост необходим для человека как средство преобразования «ветхого» человека, сдерживания действия страстей и удаления из себя греховного жала, которое постоянно  препятствует нормальной жизни духа в человеке. Пост очищает душу и тело, делает христианина способным к приятию Бога в свое сердце, потому что только «чистыи сердцем Бога узрят» (Мф. 5, 8). Кроме того он является сильным оружием против лукавых духов, которые по словам Самого Господа, «изгоняется только молитвою и постом» (Мф. 17,21).

Пост прививает навык воздержания, обуздывая телесные потребности, способствует духовному совершенствованию. Он несет в себе принцип самоконтроля – важнейшего условия внутренней работы. Следование установленному посту, а не тому, который каждый избирает для себя, есть акт добровольного приятия руководства Церкви…

В Церкви к числу многодневных постов принадлежат посты: Апостольский, Богородичный, Рождественский и Великий. Сейчас идут дни Великого поста. Этот пост предшествует празднику Пасхи и начинается за семь недель до нее. Длительность его шесть недель, седьмой является Страстная неделя, которая следует сразу после окончания Великого поста. Следует заметить, что Великий пост является самым первым, установленным Церковью, многодневнеым постом .

Пост, прежде всего, относится к пище, и это вполне естественно, ведь именно через пищу осуществляется наша связь с природной жизнью и ее законами. В какой-то мере ограничивая и контролируя эту связь, мы открываем больший простор для духа. Впрочем, нельзя сводить пост только к отказу от скоромной пищи. «Кто ограничивает пост только воздержанием от пищи, — говорил святой Иоанн Златоуст, — тот более всего бесчестит его. Ты постишься ? Докажи мне это своими делами… Что за польза, когда ты воздерживаешься от птиц и рыб, а братьев угрызаем и снедаем?». (далее…)


Unique visitors to post: 0

Слово в Крестопоклонную неделю Великого поста

Знамение Сына Человеческого

Величайшая святыня христиан Древо Креста Господня, самый тот деревянный Крест, на котором был распят Спаситель, первоначально не был сохранен, не был достоянием верующих в течение целых трех столетий, не было даже известно точно место, где эта христианская святыня была укрыта. Известно было, что все три креста (Спасителя и двух разбойников) были положены или зарыты вблизи от места распятия и смерти Спасителя.

Взятие и разрушение Иерусалима в 70-м году Титом, впоследствии римским императором, в значительной степени изменили многие места города. Кроме того, древний историк Евсевий (1У в.) повествует, что язычники принимали меры к тому, чтобы скрыть и даже осквернить святые для христиан места. Особенно старался это сделать нечестивый римский император Адриан (117-138). Воздвигнув на месте разоренного Титом Иерусалима город, он велел засыпать Гроб Господень землей и множеством камня, а на той горе, где был распят Спаситель (на «скале Креста»), он построил храм языческой богине Венере, а над Гробом Господним поставил идола Юпитера

       Как в доме, объятом тьмою, кто-нибудь, зажегши светильник и поставив его на возвышении, прогоняет тьму, так и Христос во вселенной, объятой мраком, водрузив Крест и подняв его высоко, рассеял весь мрак на земле. И как светильник содержит свет, так и Крест имеет сияющее Солнце правды.      Иоанн Златоуст

(далее…)


Unique visitors to post: 5

Из глубин педагогической мысли

 Рогова Олена Георгіївна,

старший викладач кафедри філософії освіти Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти 

Педагогу на заметку

«Нет никакого высшего искусства, как искусства воспитания. Живописец и ваятель творят только безжизненную фигуру, а мудрый воспитатель создает живой образ, смотря на который, радуются Бог и люди».

Свт. Иоанн Златоуст

«Воспитание – дело…многотрудное и многоплодное. В сем деле на все надо обращать внимание: и на то, что есть дитя, и на то, чем быть ему…». (далее…)


Unique visitors to post: 1

До 1025-річчя хрещення Київської Русі

  Рогова Олена Георгіївна,

старший викладач кафедри філософії освіти Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

Ріка живої води

Загальні дані

Утвердження християнства на Україні – дуже тривалий процес, що розтягнувся у часі на багато століть, пройшовши у своєму розвитку кілька важливих стадій: від проникнення християнських ідей і цінностей до язичницького середовища до остаточного проголошення християнства державною релігією Київської Русі та створення митрополії.

Наукові джерела історії староруського християнства

До найвідоміших вітчизняних джерел фахівці відносять твори теоретиків київського християнства: “Слово про Закон і Благодать” митрополита Іларіона (бл. 1053 рр.), “Послання до смоленського пресвітера Фоми” наступного митрополита-русича Климента Смолятича (?-1154р.), “Послання до братії” Луки Жидяти, “Пам’ять і похвалу Володимирові” Якова Мніха (11 ст.), “Повість временних літ” і “Житіє Феодосія Печерського” Нестора (бл. 1056-після 1113 рр.), “Києво-Печерський патерик” та інші.

Іноземні джерела про християнство у Київській Русі представлені житіями святих (Георгія Амастридського, Костянтина (далее…)


Unique visitors to post: 9

Коммуникативный подход в преподавании основ риторики

 

Скакун Наталья Николаевна

учитель Христианской этики г. Днепропетровск УВК №33

Мариинская

многопрофильная гимназия 

                                                        … Мне кажется, что в наше

                                      время молодежь очень

эгоистична и, даже поняв,

основы христианской морали, она не примет,

не признает и не учтет их…

(из школьного сочинения)

… именно так пишет 15-летняя девочка о своем поколении. Что же тогда говорить нам, взрослым – педагогам и родителям. Хорошо ли мы знаем детей: тех, которых растим, воспитываем и обучаем. Даже зная что им сказать, мы порой и понятия не имеем как им это сказать. Что нужно привнести в процесс преподавания, чтобы он наполнился радостью, чистой и искренней, удовлетворенностью от факта познания и уверенностью в своей способности воспринимать и продуцировать информацию. Это всему в полной мере способствует коммуникативная разновидность преподавания: обучая, мы общаемся и воспитываем, а воспитывая, мы обучаем и опять-таки общаемся.

         В преподавании религиозного аспекта есть величайшая опасность: бесконечными назиданиями и наставлениями воспитать псевдоправославного человека, гипер-серьезного и супер-канонического. А ведь юная душа, хрупкая и податливая, воспринимает мир и обогащается через чувства и эмоции. И где же она их найдет в докучливом менторстве? Давайте обратимся к опыту древних христиан: они не перегибали палку, углубившись в догматы; они учили и воспитывали детей, не уничтожая и не извращая их характер, данный Богом от рождения; они запечатывали в детском уме живое познание Господа; они позволяли и поощряли в детях интерес к музыке, поэзии, философии, языкам. Да и педагог, близкий нашему времени, К.Д.Ушинский неоднократно призывал к тому, что «все школьное учение должно быть проникнуто разумным религиозным и нравственным элементом». Дети с удовольствием пойдут на урок, где царит серьезность, допускающая шутку и радость, которой хочется поделиться с окружающими спустя какое-то время.   (далее…)


Unique visitors to post: 3

Шляхи поєднання світськості та духовності в освітянському просторі

 Рогова Олена Георгіївна,

старший викладач кафедри філософії освіти Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

           Доцільність включення духовно-етичної освіти, виховання та розвитку людини до числа об’єктів педагогічних досліджень обумовлена процесами демократизації та гуманізації українського суспільства. Становлення України як сучасної цивілізованої демократичної держави може відбуватися за умови, коли високорозвиненою стає відроджена багата культура країни, у освітньо-виховному просторі якої домінантою є “виховання духовної особистості” .

         Сьогодні ми є свідками переоцінки цінностей атеїстичного тоталітарного минулого, а також свідками звеличення західного способу життя, моралі, ідеології та мислення. В той же час спостерігається помітне зростання інтересу до релігійних та духовних традицій. Таким чином, зароджується своєрідне протиріччя нашої епохи – це протистояння ліберальних цивілізаційних стандартів, з одного боку, і цінностей національної культурно-релігійної ідентичності, з іншого.

Яскравий цьому приклад – суперечки про введення в систему шкільної освіти курсів морально-духовного спрямування (насамперед, основ християнської етики). Такі чинники, як 1) поліконфесійність українського суспільства і в той же час домінування в ньому християнських віросповідань, зокрема православ’я, 2) секулярний (світський) характер держави ставлять перед освітянами ряд проблем щодо форм викладання основ християнської етики в школі. Виникає складне питання: як урахувати інтереси всіх і кожного? (далее…)


Unique visitors to post: 3

Заметки для православных родителей. Отрочество. Юность. Путь к Богу.

 Рогова Олена Георгіївна,

старший викладач кафедри філософії освіти Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

«Чтобы не плакать нам от чад своих»

            Воспитание не ограничивается возрастом. Труд родителей воспитателей прекращается только со смертью.

            Счастливая или несчастная жизнь человека, добрый или нет, образ его жизни существенно зависит от того, какие семена были посеяны в душу в период ее формирования.

            В отрочестве и юности более успешным является воспитание примером. Архиепископ Лука (Войно-Ясенецкий) пишет: «Тяжкий ответ дадите вы перед Богом за всякий соблазн, который видят в вас ваши дети, за все ссоры, ругательства. Пустословие, драки, которые происходят у них на глазах. Если сами так поступаете, то чему научите детей Ваших?»

            Необходимо помнить, что несдержанность, необузданность, раздражительность родителей повреждает светлый нравственный мир ребенка. Умение сохранять мир и покой души – это великая, благодатная тайна воспитания.

            Воспитание в старшем детском возрасте подобно резьбе на камне, твердой и прочной, перед которой бессильно разрушающее влияние времени.

Краткая характеристика возрастных изменений в мире подростка. (далее…)


Unique visitors to post: 5

Про інертність, цінності та вимоги часу

 Рогова Олена Георгіївна,

старший викладач кафедри філософії освіти Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

У житті особистості й суспільства є місце для свого роду інерції. За інерцією представники  різних суспільних течій люблять батьківщину, хоча тієї батьківщини, котру люблять, або ніколи не було, або сьогодні вже немає. За інерцією приречено оре землю селянин, який не отримує за це нормальних грошей. За інерцією борються за класичну моральність люди старших поколінь, частково тому, що грішити пізно, частково тому, що не «можуть мовчати». Інерційна діяльність у світі людей цінується невисоко. У світі, що швидко змінюється, інерційна діяльність цінується ще менше, бо вона може стати перешкодою на шляху засвоєння нового й вкрай необхідного. Інерційна діяльність в освіті сьогодення стає практично небезпечною. Нові часи вимагають швидкого впровадження нових освітянських стратегій.

В даний час стає все більш очевидним, що гігантські успіхи науково-технічного прогресу ХХ століття хоч і підвищили стан матеріального життя людей, все ж таки не привели до його підвищення культурного та етичного рівня, не поліпшили, а швидше, навпаки, погіршили стан фізичного та психічного здоров’я людства. В результаті грандіозні перемоги науки і техніки, що відкрили та продовжують відкривати нові горизонти соціального прогресу, вже сьогодні ставлять під питання саме існування людства, підвівши його до межі виживання. На переконання багатьох науковців, однією з причин виникнення реальної загрози самознищення суспільства є втрата людством універсальної ціннісної системи, що спирається на вищі духовні та моральні абсолюти. Все більше  вчених визнають що, духовні цінності суспільства, які становлять фундамент первинних сенсів суспільного буття, є найвищим рівнем регуляції соціальних процесів, вони формують усталену систему суспільних відносин і зміцнюють соціум. Саме тому в даний час багато діячів науки, педагогіки, культури,  одним з найважливіших шляхів виходу з цього небезпечного стану бачать в розвитку духовної свідомості, в залученні до духовних засад людства, в злитті їх з науковими знаннями для встановлення між ними гармонійної єдності.

Якщо школа не бачить необхідності відродження духовності, вона діє інерційно, і зрозуміло, що ця діяльність не може сьогодні цінуватися високо.

Поняття «духовність» нині широко вживається, хоча й недостатньо  розтлумачене у філософській, психологічній та педагогічній літературі. Духовність – це складний психічний феномен самоусвідомлення особистості, внутрішнє сприйняття, привласнення нею сфери цінностей, культури, вростання в них і розуміння їх як власного набуття.

До духовно-моральних цінностей належать уявлення про добро і зло, прекрасне й потворне, про призначення людини, про ідеали, норми, принципи життєдіяльності тощо.

Духовно-моральні цінності, уявлення, установки та аксіоми – це продукт нашої історії та культури. Зародившись у І ст. нашої ери в Палестині в контексті розвитку християнства, вони пройшли разом з людством багатовікову еволюцію. (далее…)


Unique visitors to post: 0

Духовні цінності та проблема морального розвитку особистості

 Рогова Олена Георгіївна,

старший викладач кафедри філософії освіти Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

Все більше вчених визнають що, духовні цінності суспільства, які становлять фундамент первинних сенсів суспільного буття, є найвищим рівнем регуляції соціальних процесів, вони формують усталену систему суспільних відносин і зміцнюють соціум. Саме тому в даний час багато діячів науки, культури, релігії одним з найважливіших шляхів виходу з цього небезпечного стану бачать в розвитку духовної свідомості, в залученні до духовних засад людства, в злитті їх з науковими знаннями для встановлення між ними гармонійної єдності.

Необхідність звернення до зазначеного напрямку для українського суспільства актуалізують наступні чинники:

  • криза світоглядних засад, зумовлена зламом старих та несформованістю нових стратегічних ціннісних пріоритетів на посткласичному просторі;  
  • духовна маргіналізація, девальвація моральних цінностей, моральний та правовий нігілізм, відсутність духовно-релігійної, культурної та громадянської самоідентифікації у значної частини населення і зростання на цьому тлі впливу неорелігійних псевдодуховних організацій, тоталітарних сект;
  • вимивання національних і традиційних цінностей українського народу та нав’язування масовій свідомості примітивних утилітарних смислів споживання і репродуктивного існування;
  • зростання аномальної залежності людини від Інтернету і комп’ютерних технологій, що розцінюється як загроза свідомості, як причина психічних захворювань, порушення пізнавальних функцій та соціальної апатії;
  • поширення серед молоді через інформаційно-комунікативні технології та ЗМІ такого явища, як духовна «всеїдність», що породжує мораль уседозволеності, яка межує з аморальністю;
  • зростаюча урбанізація, спеціалізація та автоматизація праці, розлад спільних форм життя, криза родини сприяє поширенню такого явища, як відчуження;
  • могутня технічна озброєність дає невеликим колективам і навіть окремим людям воістину планетарні можливості, якщо не в створенні блага, то в нанесенні непоправної шкоди й природі, й суспільству.
  • задача профілактики таких небезпечних соціальних явищ, як релігійний екстремізм та фанатизм (включаючи його атеїстичний різновид), різні форми агресії на підставі релігійної нетерпимості, як запоруки проти міжнародного тероризму. (далее…)

Unique visitors to post: 6

Православие и современность

Рогова Олена Георгіївна,

старший викладач кафедри філософії освіти Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

 По благословению Святейшего Патриарха Московского и всея Руси Алексия II © Сестричество во имя преподобномученицы великой княгини Елизаветы, Москва 1997 г.

 Содержание

  1. Вместо предисловия
  2. Святитель Василий Великий
  3. Святитель Иоанн Златоуст
  4. Преподобный Исидор Пелусиот
  5. Преподобный Нил Синайский
  6. Святитель Тихон Задонский
  7. Преподобный Серафим Саровский
  8. Георгий, затворник Задонский
  9. Преосвященный Антоний, архиепископ Воронежский и Задонский
  10. Святитель Филарет, митрополит Московский (далее…)

Unique visitors to post: 1